1. Великий тлумачний словник сучасної мови

присуд

при́суд

-у, ч.

1》 Ухвала суду про винність або невинність підсудного; вирок.

|| Чиє-небудь рішення про покарання когось.

2》 кого, чий, який, перен. Категоричне судження про що-небудь, оцінка чогось, авторитетна думка про щось.

Оголошувати (виносити і т. ін.) присуд — категорично оцінювати кого-, що-небудь.

Тоном [суворого] присуду — дуже категорично.

3》 Рішення якого-небудь органу; ухвала.

|| також у сполуч. зі сл. громада, народ, народний і т. ін. Постанова більшості певного колективу.

4》 рідко. Те саме, що присудження.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. присуд — при́суд іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. присуд — При́суд. Судження, думка. Після степеня набезпечності (певности), з якою висказуєть ся присуд, а то чи полученє підмета з присудком виявляєть ся дійсним, непевним (можливим) або конечним ділимо присуди на: [І) дійсні; 2) непевні; 3) конечні] (Канюк... Українська літературна мова на Буковині
  3. присуд — Вирок; (збору) ухвала, рішення; П. оцінка, відгук; (дія) присудження. Словник синонімів Караванського
  4. присуд — див. вирок Словник синонімів Вусика
  5. присуд — [присуд] -ду, м. (на) -д'і, мн. -дие, -д'іў Орфоепічний словник української мови
  6. присуд — ПРИ́СУД, у, ч. 1. Ухвала суду про винність або невинність підсудного; вирок. Суд читає присуд: пустити на волю Андрія Тищенка, а Лукію Коломійцеву заслати на Сибір (Б. Грінченко); Суддя читає швидко, але виразно. Словник української мови у 20 томах
  7. присуд — ВИ́РОК (ухвала суду про винність або невинність підсудного), ПРИ́СУД, РІ́ШЕННЯ, ПРИ́ГОВОР заст., ЗА́СУД діал.; ВЕРДИ́КТ книжн. (перев. суду присяжних). Суддя зачитував вирок, і чекання ставало просто нестерпним (В. Дарда); Тут були лише ті, кого.. Словник синонімів української мови
  8. присуд — При́суд, -ду; -суди, -дів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. присуд — ПРИ́СУД, у, ч. 1. Ухвала суду про винність або невинність підсудного; вирок. Суд читає присуд: пустити на волю Андрія Тищенка, а Лукію Коломійцеву заслати на Сибір (Гр., І, 1963, 401); Суддя читає швидко, але виразно. Словник української мови в 11 томах
  10. присуд — При́суд, -ду м. 1) Приговоръ. К. МХ. 33. 2) Юрисдикція. К. Бай. 39. І поважати присуд наш козацький над королівський всі поприсягали. К. ЦН. 179. Словник української мови Грінченка