притемнювати
ПРИТЕ́МНЮВАТИ, юю, юєш і ПРИТЕМНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПРИТЕМНИ́ТИ, ню́, ни́ш, док., перех.
1. Робити трохи темнішим.
В тринадцять років він вже носив окуляри, це зробило трохи коротшим його довгий, пташиний ніс і притемнило неприємно світлі очі (Горький, Діло Артам., перекл. за ред. Варкентін, 1950, 93);
// Робити не таким яскравим (про джерело світла);
// Прикривати від світла, трохи затемнювати, затінювати.
— Чого ж? Я сміливісінько дивлюся, коли натраплю. Ви ж притемнюєте очі димчатими окулярами, — заперечив Синявін (Ле, Міжгір’я, 1953, 390).
2. перен. Перевершувати кого-небудь своїми якостями, робити когось менш помітним.
Регіна з усякого погляду притемнює її (Фр., VI, 1951, 295);
// Применшувати чиє-небудь значення, принижувати чиюсь роль і т. ін.
Замковий відчував.. ще й інші тіньові закиди, які притемнювали його як завідувача відділом (Ле, Право.., 1957, 235).
3. перен. Робити похмурим, сумним (очі, погляд, обличчя і т. ін.).
Її обличчя можна було б назвати молодим, аби на очі не наслоїлись горе, смуток і тіні страждань, вони притемнили синій погляд і в сполосі тримали повіки й вії (Стельмах, Правда.., 1961, 342).
Словник української мови (СУМ-11)