притомляти

ПРИТОМЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПРИТОМИ́ТИ, томлю́, то́миш; мн. прито́млять; док., перех. Доводити до втоми (перев. неповної); утомлювати.

— Притомив коника, притомив другого, скажи ми, дівчино, що буде із сього: чи будеш моя, а чи ні, не в’яли серденька ти мені? (Укр. нар. пісні, 1, 1964, 514);

Певно, вона багато спала.. Зайвий сон притомив її. Притупив думки (Дор., Не повтори.., 1968, 9).

Значення в інших словниках

1. притомляти — притомля́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. притомляти — -яю, -яєш, недок., притомити, -томлю, -томиш; мн. притомлять; док., перех. Доводити до втоми (перев. неповної); утомлювати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. притомляти — ПРИТОМЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПРИТОМИ́ТИ, томлю́, то́миш; мн. прито́млять; док., кого. Доводити до втоми (перев. неповної); утомлювати.  Словник української мови у 20 томах
4. притомляти — СТОМИ́ТИ (довести когось до втоми), УТОМИ́ТИ (ВТОМИ́ТИ), ЗМОРИ́ТИ, ЗАТОМИ́ТИ підсил. розм., ЗАМОРИ́ТИ розм., УМОРИ́ТИ (ВМОРИ́ТИ) розм., НАМОРИ́ТИ розм., ВИ́МОРИТИ розм., УХЕ́КАТИ (ВХЕ́КАТИ) розм., УХО́РКАТИ (ВХО́РКАТИ) діал.  Словник синонімів української мови
5. притомляти — Притомля́ти, -ля́ю, -єш сов. в. притоми́ти, -млю, -миш, гл. Утомлять, утомить. Ой узяли вражі ляхи джуру притомляти. АД. II. 86.  Словник української мови Грінченка