притулочок
ПРИТУ́ЛОЧОК, чка, ч. Зменш, до приту́лок 1.
Не хата й не хлів, а холодна й димувата кузня! Стіни тонкі, скрізь на тебе дме. Ані притулочка (Барв., Опов.., 1902, 21);
— Тепер ходімо до куми. Там у куми я собі притулочок маю (Вовчок, VI, 1956, 286).
Словник української мови (СУМ-11)