притухлий

ПРИТУ́ХЛИЙ¹, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до приту́хнути¹.

*Образно. Розворуш наші груди холодні, Запали в них притухлий огонь, Щоб рятунок знайшли ми з безодні, Не стояли в борні осторонь! (Граб., І, 1959, 330);

Пірнала, полоскалася [Надія], подовгу нерухомо лежала на воді.. Вже зовсім надвечір повернулась на берег. Трохи обсохла на притухлому сонці (Баш, Надія, 1960, 157).

ПРИТУ́ХЛИЙ², а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до приту́хнути².

Притухла риба.

Значення в інших словниках

1. притухлий — приту́хлий 1 дієприкметник пригаслий приту́хлий 2 дієприкметник який почав псуватися  Орфографічний словник української мови
2. притухлий — I -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до притухнути I. II -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до притухнути II. || у знач. прикм. Притухла риба.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. притухлий — ПРИТУ́ХЛИЙ¹, а, е. Дієпр. акт. до приту́хнути¹. * Образно. Розворуш наші груди холодні, Запали в них притухлий огонь, Щоб рятунок знайшли ми з безодні, Не стояли в борні осторонь! (П.  Словник української мови у 20 томах