притьма
ПРИ́ТЬМА́, нрисл., розм. Те саме, що при́тьмо́м.
Притьма забив чопа в бочку (Сл. Гр.);
Увесь край дивувався, що які лицарі, які магнати залицялись за княгівну, а вона ні на кого не глянула, а.. миршавого і вже немолодого притьма покохала (Стор., І, 1957, 368).
Словник української мови (СУМ-11)