прихатній
ПРИХА́ТНІЙ, я, є, рідко. Розташований біля хати;
// Признач. для потреб хати.
Двори розбиті й огороджені на дві половини: прихатня і господарська (Кучер, Зол. руки, 1948, 117);
// Який росте біля хати.
І полин, і татарське зілля з болота, і прихатній канупер ясно-зелений і неповторно запашний, і все те розмаїте зілля здіймало таке п’янке струміння пахощів, аж паморочилось Романюкові в голові (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 153).
Словник української мови (СУМ-11)