прихвачувати

ПРИХВА́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИХВАТИ́ТИ, хвачу́, хвати́ш, док., розм. Те саме, що прихо́плювати.

— Цю ніч я ще переночую вдома — не прихватив із собою нічого з одежини, а ночі вже холодні (Вас., II,1959, 74);

— Грибкового Петра не забудьте прихватити, бо хто ж викладатиме ожереди (Ле, В снопі..,1960, 30);

— Ну, то хоч патефончика прихватіть, — з жалем дивився на лишки моїх грошей завмаг. І я взяв патефон (Збан., Малин. дзвін, 1958, 156);

Волторник прихватив за наші гроші пляшку горілки (Є. Кравч., Квіти.., 1959, 13);

Сліпуче квітневе сонце вигрівало сходи, земля розбухала, розкисала, вночі прихвачували морози (Горд., Дівчина.., 1954, 17);

Ранками долину заволікали густі тумани. Коли ж не було туману, тоді прихвачували заморозки (Чорн., Визвол. земля, 1959, 197).

Значення в інших словниках

1. прихвачувати — прихва́чувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. прихвачувати — -ую, -уєш, недок., прихватити, -хвачу, -хватиш, док., розм. Те саме, що прихоплювати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. прихвачувати — ПРИХВА́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИХВАТИ́ТИ, хвачу́, хвати́ш, док., розм. Те саме, що прихо́плювати. – Цю ніч я ще переночую вдома – не прихватив із собою нічого з одежини, а ночі вже холодні (С.  Словник української мови у 20 томах
4. прихвачувати — БРА́ТИ (часто із сл. з собою — нести, вести, везти з собою, до себе), ЗАБИРА́ТИ, ЗАХО́ПЛЮВАТИ, ПРИХО́ПЛЮВАТИ розм., ПРИХВА́ЧУВАТИ розм., ЗАХВА́ЧУВАТИ розм., ПІДХО́ПЛЮВАТИ розм. (брати з собою при нагоді, на всякий випадок, по дорозі і т. ін.). — Док.  Словник синонімів української мови
5. прихвачувати — Прихвачувати, -чую, -єш сов. в. прихвати́ти, -чу́, -тиш, гл. Прихватывать, прихватить.  Словник української мови Грінченка