прихвачувати
ПРИХВА́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИХВАТИ́ТИ, хвачу́, хвати́ш, док., розм.
Те саме, що прихо́плювати.
– Цю ніч я ще переночую вдома – не прихватив із собою нічого з одежини, а ночі вже холодні (С. Васильченко);
– Грибкового Петра не забудьте прихватити, бо хто ж викладатиме ожереди (Іван Ле);
– Ну, то хоч патефончика прихватіть, – з жалем дивився на лишки моїх грошей завмаг. І я взяв патефон (Ю. Збанацький);
Волторник прихватив за наші гроші пляшку горілки (Є. Кравченко);
Сліпуче квітневе сонце вигрівало сходи, земля розбухала, розкисала, вночі прихвачували морози (К. Гордієнко);
Ранками долину заволікали густі тумани. Коли ж не було туману, тоді прихвачували заморозки (С. Чорнобривець).
Словник української мови (СУМ-20)