прихилище
ПРИХИ́ЛИЩЕ, а, с., розм. рідко. Те саме, що приту́лок 1.
[Циган:] Дядько Любчин, Панько Шереперя, взяв Любку до себе, бо нема їй прихилища (Укр. поети-романтики.., 1968, 454);
Цей світ — прихилище для звірів і людей, Світань і сутінків стобарвний мавзолей (Мисик, Біля криниці, 1967, 318).
Словник української мови (СУМ-11)