приходжати
ПРИХОДЖА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., нар.-поет. Те саме, що прихо́дити 1.
— Чом до мене не прийшов, Як ще місяць не зійшов?.. — Я до тебе приходжав, Тебе дома не застав (Укр.. лір. пісні, 1958, 132);
Скоро стала [жінка] козака з походу сподіватись, Стала до домівки приходжати, Стала в печі розтопляти (Укр.. думи.., 1955, 21);
І слава розійшлася навкруги Про бусла того, й люди приходжали З далеких сіл і міст, щоб хоч разок На теє диво дивне подивитись (Перв., ІІ, 1958, 128).
Словник української мови (СУМ-11)