причепурений
ПРИЧЕПУ́РЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до причепури́ти.
Причепурені задля неділі молдувани придивлялись з-під долоні до Замфірової підводи, поцмокуючи з задоволення (Коцюб., І, 1955, 187);
Вбігає Жура, зачесана й причепурена для театру (Коч., II, 1956, 97);
[Степанида:] Тепер вже неначе і все готове в хаті? [Мелашка:] Причепурена хата та опоряджена, неначе хороми (Кроп., IV, 1960, 8);
Між спокійними цегляними будинками лякливо туляться причепурені селянські хатки (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 113).
Словник української мови (СУМ-11)