пробалакати

ПРОБАЛА́КАТИ, аю, аєш, док., розм.

1. неперех. Балакати якийсь час.

Раз якось увечері затягла його до себе весела компанія. Випили по чарці, пробалакали цілий вечір (Н.-Лев., І, 1956, 181).

2. перех., перен. Змарнувати що-небудь не цінуючи, не оберігаючи.

Талант свій слід берегти з особливою пильністю. Його так легко можна прогуляти, пробалакати на дрібничках (Довж., III, 1960, 213).

Значення в інших словниках

1. пробалакати — пробала́кати дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. пробалакати — -аю, -аєш, док., розм. 1》 неперех. Балакати якийсь час. 2》 перех., перен. Змарнувати що-небудь не цінуючи, не оберігаючи.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. пробалакати — ПРОБАЛА́КАТИ, аю, аєш, док., розм. 1. Балакати якийсь час. Раз якось увечері затягла його до себе весела компанія. Випили по чарці, пробалакали цілий вечір (І. Нечуй-Левицький). 2. що, перен. Змарнувати що-небудь не цінуючи, не оберігаючи.  Словник української мови у 20 томах
4. пробалакати — Пробалакати, -каю, -єш гл. Проговорить, проболтать. Не раз було панночки пробалакають цілу ніч до світа. Левиц. І. 38.  Словник української мови Грінченка