пробелькотати

ПРОБЕЛЬКОТА́ТИ, очу́, о́чеш і ПРОБЕЛЬКОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, перех. і неперех. Док. до белькота́ти, белькоті́ти.

— Ну? — грізно спитав городничий. — Ізловили, — пробелькотав Забіяка. — Кого? — Двох хлопців (Мирний, І, 1954, 261);

— Ви, — пробелькотала [Ольга], вся червона з досади, — ви… я вас зневажаю! (Вільде, Сестри.., 1958, 376);

Переляканий підпоручик Дуб козирнув і, пробелькотівши: — Звичайно, пане полковник… — зник у дверях (Гашек, Пригоди.. Швейка, перекл. Масляка, 1958, 592);

Лазаревський розгубився, зашарівся, пробелькотів щось невиразне і, впустивши кашкет, вилетів з кабінету (Тулуб, В степу.., 1964, 36).

Значення в інших словниках

1. пробелькотати — пробелькота́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. пробелькотати — див. сказати  Словник синонімів Вусика
3. пробелькотати — -очу, -очеш і пробелькотіти, -очу, -отиш, перех. і неперех. Док. до белькотати, белькотіти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. пробелькотати — ПРОБЕЛЬКОТА́ТИ, очу́, о́чеш і ПРОБЕЛЬКОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, що і без прям. дод. Док. до белькота́ти, белькоті́ти. – Ну? – грізно спитав городничий. – Ізловили, – пробелькотав Забіяка. – Кого?...  Словник української мови у 20 томах
5. пробелькотати — Пробелькотати, -чу, -чеш, пробелькотіти, -чу, -тиш гл. Пробормотать, пролепетать. Еге, — пробелькотіли гайдамаки, низенько вклонившись. Стор. II. 62.  Словник української мови Грінченка