проблискувати
ПРОБЛИ́СКУВАТИ, ує, недок, ПРОБЛИ́СНУТИ, не; мин. ч. пробли́снув, нула, ло і пробли́с, ла, ло; док.
1. Слабо, нечітко блискати, виднітися крізь яку-небудь перепону (про світлові, сонячні промені).
На високому березі між деревом здаля проблискувало червоне полум’я огника (Вас., І, 1959, 140);
Де-не-де крізь густе сплетіння обледенілих віт проблискує слабке проміння ліхтаря (Кол., Терен.., 1959, 240);
На мить через хмарини проблисло сонейко [сонечко], щоб знову за хмарами погаснути (У. Кравч., Вибр., 1958, 256).
2. Коли-не-коли відблискувати крізь яку-небудь перепону.
Крізь ніжну весняну порость де-де пробивався лиск гарячої й живої срібної луски. То проблискували хвилі Сени (Смолич, Сорок вісім.., 1937, 245);
В просвіти крізь них [верби] всюди нижче дамби проблискувала, стелячись в темряву, вода (Гончар, Циклон, 1970, 192);
Віддалеки проблисне став або весела річка, що в’ється, в’ється серед трав, немов блакитна стрічка (Забіла, У.. світ, 1960, 121);
// перен. На короткий час ставати помітним (про абстрактні поняття); слабо виявлятися.
Йди, де проблискують ті ідеали, які в життю мені сіяли… (У. Кравч., Вибр., 1958, 230);
Вино полилось, заливаючи.. той жар до свободи, що нараз ні відси ні відти проблиснув серед веселого товариства (Фр., І, 1955, 319).
3. Проглядати, виділяючись слабким блиском (про очі).
Другий [етюд] зображав стареньку з погаслими зіницями, які ледь проблискували з-під насуплених брів (Вол., Місячне срібло, 1961, 324);
Тільки по лукавих іскорках очей, що проблискують під кущами брів, Дорошенко впізнає свого давнього приятеля (Гончар, Тронка, 1963, 335);
// перен. Виявлятися, передаватися через зовнішні прояви (в очах, на обличчі).
Наче іскри у золі, натхнення проблискує у хлопчика в очах (Перв., II, 1958, 99);
Раз у раз знову проблискує дівоча, трохи лукависта усмішка (Гончар, Тронка, 1963, 105);
Учителька отямилася із задуми, на устах проблиснув звичайний її добрий усміх (У. Кравч., Вибр., 1958, 410);
// перен. З’являтися, проноситися у свідомості, в уяві (про думки, спогади, образи і т. ін.).
Та бачить вона тут, у цій чистій криниці, і те, чого її малята при найбуйнішій фантазії побачити неспроможні — неспроможні загледіти, як десь із самого дна.. всміхається до їхньої вожатої якийсь хлопчина, той, чиє зображення отак проблискувало їй із води (Гончар, Тронка, 1963, 222);
І знов про щастя думка, як завжди, Проблисла в мозку: де воно і в чому? (Перв., II, 1958, 216).
Словник української мови (СУМ-11)