пробощ

ПРОБО́Щ, а, ч., церк. Те саме, що па́рох.

[Сава:] Був я у попа! І так наскаржився мені отець Іван на пробоща, що я хотів поїхать зараз у Немирів (К.-Карий, II, 1960, 291);

Коли в гроті з’явилися пробощ і вельможа з Петербурга, їх зустріли галасом, вигуками, дзвоном келихів… (Сміл., Крила, 1954, 89).

Значення в інших словниках

1. пробощ — Про́бощ: — католицький ксьондз [40] — парох, настоятель парафії [46-1] — польський католицький піп [IX] — священик [30]  Словник з творів Івана Франка
2. пробощ — пробо́щ іменник чоловічого роду, істота парафіяльний священик діал.  Орфографічний словник української мови
3. пробощ — -а, ч., церк. Те саме, що парох.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. пробощ — ПРО́БОЩ, а, ч., церк. Те саме, що па́рох. [Сава:] Був я у попа! І так наскаржився мені отець Іван на пробоща, що я хотів поїхать зараз у Немирів (І. Карпенко-Карий); Коли в гроті з'явилися пробощ і вельможа з Петербурга, їх зустріли галасом, вигуками, дзвоном келихів... (Л. Смілянський).  Словник української мови у 20 томах
5. пробощ — СВЯЩЕ́НИК (служитель культу православної та греко-католицької церкви). ПІП розм., ПАНОТЕ́ЦЬ розм., БА́ТЮШКА розм., ІЄРЕ́Й церк., ПРОТОІЄРЕ́Й церк., ПРОТОЄРЕ́Й розм., ПРОТОПІП церк., ПРЕСВІ́ТЕР церк., ПА́СТИР заст. книжн.  Словник синонімів української мови