пробоєць
ПРОБО́ЄЦЬ, о́йця, ч., діал. Пробій (у 3 знач.).
Замість хвіртки — товста дротина. З одного боку вона закріплена наглухо у пробойці, з другого, як крюк, защіпається у другий, вільний пробоєць (Сенч., Опов., 1959, 166).
Словник української мови (СУМ-11)