провертати

ПРОВЕРТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРОВЕРНУ́ТИ, верну́, ве́рнеш, док., перех. і без додатка, розм.

1. Те саме, що поверта́ти 1.

Мені вже як пити, то.. щоб у ній [чаші] кулаком вільно провернув. Ото по мені! (Загреб., Диво, 1968, 115).

2. перен. Швидко здійснювати, проводити (роботу, діло і т. ін.).

— Ячейку [комсомольську] якраз у селі створюємо — пішов би, провертав би ти оце серед них [селян] діла (Гончар, II, 1959, 155).

Значення в інших словниках

1. провертати — проверта́ти дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. провертати — -аю, -аєш, недок., провернути, -верну, -вернеш, док., перех. і без додатка, розм. 1》 Те саме, що повертати 1). 2》 перен. Швидко здійснювати, проводити (роботу, діло і т. ін.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. провертати — ПРОВЕРТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРОВЕРНУ́ТИ, верну́, ве́рнеш, док., що і без дод., розм. 1. Те саме, що поверта́ти¹. Мені вже як пити, то .. щоб у ній [чаші] кулаком вільно провернув. Ото по мені! (П. Загребельний). 2. перен. Швидко здійснювати, проводити (роботу, діло і т. ін.). Повернути діло.  Словник української мови у 20 томах
4. провертати — ЗДІ́ЙСНЮВАТИ (проводити в життя план, задум, робити щось дійсним, реальним), ЗДІЙСНЯ́ТИ рідше, РЕАЛІЗУВА́ТИ, ВТІ́ЛЮВАТИ (УТІ́ЛЮВАТИ) звичайно із сл.  Словник синонімів української мови