провертати

проверта́ти

-аю, -аєш, недок., провернути, -верну, -вернеш, док., перех. і без додатка, розм.

1》 Те саме, що повертати 1).

2》 перен. Швидко здійснювати, проводити (роботу, діло і т. ін.).

Значення в інших словниках

1. провертати — проверта́ти дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. провертати — ПРОВЕРТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРОВЕРНУ́ТИ, верну́, ве́рнеш, док., що і без дод., розм. 1. Те саме, що поверта́ти¹. Мені вже як пити, то .. щоб у ній [чаші] кулаком вільно провернув. Ото по мені! (П. Загребельний). 2. перен. Швидко здійснювати, проводити (роботу, діло і т. ін.). Повернути діло.  Словник української мови у 20 томах
3. провертати — ЗДІ́ЙСНЮВАТИ (проводити в життя план, задум, робити щось дійсним, реальним), ЗДІЙСНЯ́ТИ рідше, РЕАЛІЗУВА́ТИ, ВТІ́ЛЮВАТИ (УТІ́ЛЮВАТИ) звичайно із сл.  Словник синонімів української мови
4. провертати — ПРОВЕРТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРОВЕРНУ́ТИ, верну́, ве́рнеш, док., перех. і без додатка, розм. 1. Те саме, що поверта́ти 1. Мені вже як пити, то.. щоб у ній [чаші] кулаком вільно провернув. Ото по мені! (Загреб., Диво, 1968, 115). 2. перен.  Словник української мови в 11 томах