повертати

поверта́ти

I -аю, -аєш, недок., повернути, -верну, -вернеш, док.

1》 перех. Вертячи, обертаючи, змінювати положення кого-, чого-небудь.

|| Обертаючи, спрямовувати куди-небудь, на когось, щось.

|| Обертати що-небудь іншим боком.

|| неперех. Рухати, ворушити язиком, рукою і т. ін.

2》 неперех. Змінювати напрямок свого руху, робити поворот; звертати.

|| розм. Заходити, заїжджати куди-небудь, до когось, звертаючи з дороги.

|| у сполуч. з прийм. "з". Іти геть, залишати межі чого-небудь.

|| перен. Міняти політику, методи і т. ін.

|| Те саме, що повертатися 3).

3》 неперех. Мати згин, вигин, поворот, бути розташованим не по прямій лінії (про дорогу, річку і т. ін.).

4》 перех. Змінювати напрямок руху кого-, чого-небудь; спрямовувати рух кого-, чого-небудь в інший бік.

|| перен. Надавати іншого, протилежного спрямування рухові, розвиткові чого-небудь.

|| перен. Примушувати кого-небудь вернутися до якоїсь справи, заняття і т. ін.

|| Спрямовувати розмову, бесіду, думки на іншу тему, на інший об'єкт. Повернути гнів на милість. Повернути назад колесо історії.

5》 перех. і неперех., перен. Надавати певного спрямування чому-небудь; використовувати щось певним чином.

|| ким, розм. Верховодити, розпоряджатися на свій розсуд. Повертати на жарт.

6》 неперех., розм. Наближатися до якої-небудь межі в часі, просторі або відходити від такої межі.

|| безос.

|| безос. Доходити певного віку.

7》 перех. і без додатка. Віддавати назад що-небудь, узяте; вертати.

|| Відпускати кого-небудь.

Повернути хліб етн. — відмовляти тому, хто сватається.

8》 перех. Забирати назад що-небудь втрачене, віддане, відняте.

|| Примусити кого-небудь вернутися назад, на попереднє місце.

9》 перех., перен. Відновлювати що-небудь, раніше втрачене.

|| Примушувати вернутися до попереднього стану. Повертати до життя когось.

10》 неперех., перен. Відновлюватися, з'являтися знову після перерви (про почуття, стан і т. ін.).

11》 неперех., розм. Те саме, що повертатися I 4).

12》 перех. Перетворювати когось, щось в (на) кого-, що-небудь, змінюючи вигляд, форму, стан і т. ін.

II -аємо, -аєте, док., перех., розм.

Те саме, що повернути 7) (всіх чи багатьох, усе чи багато чого-небудь).

Значення в інших словниках

1. повертати — (змінювати напрямок руху) повертати, розм. завертати.  Словник синонімів Полюги
2. повертати — поверта́ти 1 дієслово недоконаного виду обертати; звертати поверта́ти 2 дієслово недоконаного виду віддавати розм.  Орфографічний словник української мови
3. повертати — (ключ) крутити, обертати; (язиком) ворушити; (з дороги) звертати, (зброю) спрямовувати; (додому) повертатися; (- стежку) скручувати; (- річку) робити коліно; (назад) завертати; (на зиму) іти; (гроші) віддавати, вертати; (зір) відновлювати; (в рабів) перетворювати, обертати.  Словник синонімів Караванського
4. повертати — I вернути, звертати, обвертатися, обертатися, обкручуватися, повертатися, розвертати, розвертатися Фразеологічні синоніми: брати вліво; брати в ліву руч; брати вправо; брати в праву руч; брати лівобіч; брати ліворуч; брати правобіч; брати праворуч...  Словник синонімів Вусика
5. повертати — ПОВЕРТА́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок., ПОВЕРНУ́ТИ, верну́, ве́рнеш, док. 1. кого, що. Вертячи, обертаючи, змінювати положення кого-, чого-небудь. Миттю зіскакує [Безбородько] з ліжка, ..  Словник української мови у 20 томах
6. повертати — ї́хати (поверта́ти) з я́рмарку (з то́ргу). Ставати немолодим; старіти. Безнадійні думки, що не на ярмарок він їде, а з ярмарку — отже, ні на що більше сподіватися, бо все найкраще, всі творчі вершини лишилися десь далеко позаду... (Ю.  Фразеологічний словник української мови
7. повертати — КРУТИ́ТИ (надавати чомусь обертового руху, рухати по колу), ОБЕРТА́ТИ, ВЕРТІ́ТИ, ПОВЕРТА́ТИ, КРУЖЛЯ́ТИ, КРУЖА́ТИ розм., КРУЖЕЛЯ́ТИ (КРУЖЕНЯ́ТИ) розм., МЛИНКУВА́ТИ розм.; ВИ́ХОРИТИ розм., ВИ́ХРИ́ТИ розм.  Словник синонімів української мови
8. повертати — ПОВЕРТА́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок., ПОВЕРНУ́ТИ, верну́, ве́рнеш, док. 1. перех. Вертячи, обертаючи, змінювати положення кого-, чого-небудь. Миттю зіскакує [Безбородько] з ліжка,.. повертає в замку ключ (Вільде, Сестри..  Словник української мови в 11 томах
9. повертати — Поверта́ти, -та́ю, -єш сов. в. поверну́ти, -ну́, -неш, гл. 1) Вертѣть, повернуть, вращать; свернуть. Все на той бік поглядають, де козаки кіньми грають, шабельками повертають. Чуб. На вечір сонце повернуло, поночі йти — буду коло вас ночувать. Рудч. Ск.  Словник української мови Грінченка