провідця

ПРОВІ́ДЦЯ, і, ч., рідко. Те саме, що ватажо́к 1, 2.

[Конон:] Геть з мого подвір’я! [Гаврило:] Це так на дядька? [Конон:] Ні, на провідцю, на лиховода, на бунтаря! .. (Кроп., III, 1959, 270);

За провідцю їхнього був кремезний дід Онохрій Литка, що навколо нього, як навколо валу, оберталися всі його прибічники (Епік, Тв., 1958, 36).

Значення в інших словниках

1. провідця — прові́дця іменник чоловічого роду, істота рідко  Орфографічний словник української мови
2. провідця — -і, ч., рідко. Те саме, що ватажок 1), 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. провідця — ПРОВІ́ДЦЯ, і, ч., рідко. Те саме, що ватажо́к 1, 2. [Конон:] Геть з мого подвір'я! [Гаврило:] Це так на дядька? [Конон:] Ні, на провідцю, на лиховода, на бунтаря!.. (М.  Словник української мови у 20 томах
4. провідця — ВАТАЖО́К (керівник певної організованої групи людей — загону, банди тощо), ПРОВІДНИ́К, ОТАМА́Н, ПРОВОДИ́Р, ВАТА́Г, ВАТАЖКО́ рідше, ПРОВОДА́Р рідше, ПРОВІ́ДЕЦЬ (ПРОВІ́ДЦЯ) розм. рідко, ПРИВІ́ДЕЦЬ (ПРИВІ́ДЦЯ) розм. рідко, ВОЖА́К розм. рідко; БА́ТЬКО заст.  Словник синонімів української мови