провінціалка

ПРОВІНЦІА́ЛКА, и, ж., розм. Жін. до провінціа́л.

[Провінціалка (до римлянки):] Що саме сталось? Я не роздивилась (Л. Укр., II, 1951, 530);

[Надія:] Ну добре, скажу зараз, хоч знаю, ви назвете мене провінціалкою. Сорочку я вам вишиваю (Корн., II, 1955, 262);

Вона добре запам’ятала погляди Марини на життя, вірила їй, хоч у глибині душі й вважала наївною провінціалкою (Дмит., Наречена, 1959, 193).

Значення в інших словниках

1. провінціалка — провінціа́лка іменник жіночого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
2. провінціалка — -и, розм. Жін. до провінціал.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. провінціалка — ПРОВІНЦІА́ЛКА, и, ж., розм. Жін. до провінціа́л. [Провінціалка (до римлянки)] Що саме сталось? Я не роздивилась (Леся Українка); [Надія:] Ну добре, скажу зараз, хоч знаю, ви назвете мене провінціалкою. Сорочку я вам вишиваю (О.  Словник української мови у 20 томах