провінціальний
ПРОВІНЦІА́ЛЬНИЙ, а, е. Прикм. до прові́нція 2.
— Він звичайний «рядовий» [літератор], пише театральні рецензії і провадить який-небудь відділ в одній про-вінціальній газеті (Л. Укр., III, 1952, 698);
// Який знаходиться у провінції.
Нижегородський театр був одним із старіших і кращих російських провінціальних театрів, і Шевченко поставився з великим інтересом до його роботи (Мист., 2, 1956, 37);
*Образно. Щаслива і далека путь колесами говорить. І синім холодом цвітуть провінціальні зорі (Сос., І, 1957, 336);
// Власт. провінції та провінціалам.
Зрештою утримання салону (хай би й провінціальних масштабів! ).. теж вимагатиме коштів (Вільде, Сестри.., 1958, 104);
В ряді гумористичних епізодів, що малюють халтурників типу Генріха Генріховича, автор [Ю. Смолич] висміює пережитки провінціального акторського побуту (Іст. укр. літ., II, 1956, 471);
// Який має погляди, манери, звички, смаки і т. ін. провінціала.
Тоном провінціального піжона він мовив: — Коли ці звичайні слова злітають з уст незвичайної жінки, то важко зберегти бистрий розум і вміння логічно мислити (Шовк., Інженери, 1956, 255).
Словник української мови (СУМ-11)