прогалакати
ПРОГАЛА́КАТИ, аю, аєш, розм. Док. до гала́кати.
Вулицею прогалакали чоловічі голоси, і тільки два слова добрала молодиця — про землю і про панів. Одне в усіх людей на устах і в голові (Стельмах, І, 1962, 605).
Словник української мови (СУМ-11)