проглаголити

ПРОГЛАГО́ЛИТИ, лю, лиш і ПРОГЛАГО́ЛАТИ, аю, аєш, док., перех. і неперех., заст. Сказати, промовити.

Так проглаголивши, замовк старий, похилив голову, загадавсь. І всі задумались од його речі (П. Куліш, Вибр., 1969, 196);

Аж нараз проглаголав Маледикт усім на диво, — Що проглаголав, те ми Все розкажемо правдиво (Фр., X, 1954, 116).

Значення в інших словниках

1. проглаголити — проглаго́лити дієслово доконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. проглаголити — -лю, -лиш і проглаголати, -аю, -аєш, док., перех. і неперех., заст. Сказати, промовити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. проглаголити — ПРОГЛАГО́ЛИТИ, лю, лиш і ПРОГЛАГО́ЛАТИ, аю, аєш, док., що і без прям. дод., заст. Сказати, промовити. Так проглаголивши, замовк старий, похилив голову, загадавсь. І всі задумались од його речі (П.  Словник української мови у 20 томах
4. проглаголити — СКАЗА́ТИ (передати словами думки, почуття, поставити якесь запитання, дати відповідь, зробити повідомлення і т. ін.), МО́ВИТИ, ПРОМО́ВИТИ, ПРОГОВОРИ́ТИ, ПРОКАЗА́ТИ, ВИ́МОВИТИ, ВИ́СЛОВИТИ, ПОВІ́ДАТИ, ВИ́ГОВОРИТИ розм., ПРОГЛАГО́ЛИТИ (ПРОГЛАГОЛАТИ) заст.  Словник синонімів української мови