проглаголити
ПРОГЛАГО́ЛИТИ, лю, лиш і ПРОГЛАГО́ЛАТИ, аю, аєш, док., що і без прям. дод., заст.
Сказати, промовити.
Так проглаголивши, замовк старий, похилив голову, загадавсь. І всі задумались од його речі (П. Куліш);
Аж нараз проглаголав Маледикт усім на диво, – Що проглаголав, те ми Все розкажемо правдиво (І. Франко).
Словник української мови (СУМ-20)