прожиття
ПРОЖИТТЯ́, я́, с.
1. Дія за знач. прожи́ти, прожива́ти 1, 3.
Бажаю тобі [В. Стефанику] ще хоч з десятка [десяток] літ прожиття. Але у безжурності (Коб., III, 1956, 589);
Прожиття дітей нічого б батькам не коштувало, услуга за услугу (Коцюб., III, 1956, 370).
2. Те саме, що прожи́ток 1.
На прожиття́:
а) на проживання (у 1 знач.).
Мати з Настусею оселились на прожиття в Парижі (Н.-Лев., IV, 1956, 229);
Колишній югославський король Петро прибув на постійне прожиття до Бразілії (Вишня, І, 1956, 448);
б) те саме, що На прожи́ток ( див. прожи́ток).
— Князь дає на дорогу гроші, дає й на твоє прожиття (Н.-Лев., VII, 1966, 155);
Він продавав чужі газети, Щоб заробить на прожиття (Шпорта, Вибр., 1958, 155);
Я опинився без роботи і мусив шукати заробітку на прожиття (Минуле укр. театру, 1953, 171).
Словник української мови (СУМ-11)