прожиття
ПРОЖИТТЯ́, я́, с.
1. Дія за знач. прожи́ти, прожива́ти 1, 3.
Бажаю тобі [В. Стефанику] ще хоч з десятка [десяток] літ прожиття. Але у безжурності (О. Кобилянська);
Прожиття дітей нічого б батькам не коштувало, услуга за услугу (М. Коцюбинський).
2. Те саме, що прожи́ток 1.
(1) На прожиття́:
а) на проживання (у 1 знач.).
Мати з Настусею оселились на прожиття в Парижі (І. Нечуй-Левицький);
Колишній югославський король Петро прибув на постійне прожиття до Бразилії (Остап Вишня);
б) те саме, що На прожи́ток (див. прожи́ток).
Князь дає на дорогу гроші, дає й на твоє прожиття (І. Нечуй-Левицький);
Він продавав чужі газети, Щоб заробить на прожиття (Я. Шпорта);
Я опинився без роботи і мусив шукати заробітку на прожиття (з мемуарної літ.).
Словник української мови (СУМ-20)