прозгучати

ПРОЗГУЧА́ТИ, чи́ть, док., діал. Прозвучати (у 1 знач.).

— Остапе-е!.. Остапе-е!.. Голос її прозгучав глухо, стіна ворожого очерету не пустила його далеко (Коцюб., І, 1955, 362).

Значення в інших словниках

1. прозгучати — прозгуча́ти дієслово доконаного виду прозвучати діал.  Орфографічний словник української мови
2. прозгучати — -чить, док., діал. Прозвучати (у 1 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. прозгучати — ПРОЗГУЧА́ТИ, чи́ть, док., діал. Прозвучати (у 1 знач.). – Остапе-е!.. Остапе-е!.. Голос її прозгучав глухо, стіна ворожого очерету не пустила його далеко (М. Коцюбинський).  Словник української мови у 20 томах