1. Словник української мови в 11 томах

прозгучати

ПРОЗГУЧА́ТИ, чи́ть, док., діал. Прозвучати (у 1 знач.).

— Остапе-е!.. Остапе-е!.. Голос її прозгучав глухо, стіна ворожого очерету не пустила його далеко (Коцюб., І, 1955, 362).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. прозгучати — прозгуча́ти дієслово доконаного виду прозвучати діал. Орфографічний словник української мови
  2. прозгучати — -чить, док., діал. Прозвучати (у 1 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. прозгучати — ПРОЗГУЧА́ТИ, чи́ть, док., діал. Прозвучати (у 1 знач.). – Остапе-е!.. Остапе-е!.. Голос її прозгучав глухо, стіна ворожого очерету не пустила його далеко (М. Коцюбинський). Словник української мови у 20 томах