1. Словник української мови в 11 томах

прозектор

ПРОЗЕ́КТОР, а, ч.

1. Лікар-патологоанатом, що здійснює розтин трупів.

Після закінчення медичної школи у Єлисаветграді Є. Й. Мухін залишився в ній прозектором, а потім — викладачем анатомії (Матеріали.. охор. здоров’я.., 1957, 18).

2. Лікар, що очолює прозектуру (у 1 знач.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. прозектор — прозе́ктор іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. прозектор — -а, ч. 1》 Лікар-патологоанатом, що здійснює розтин трупів. 2》 Лікар, що очолює прозектуру (у 1 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. прозектор — ПРОЗЕ́КТОР, а, ч. 1. Лікар-патологоанатом, що здійснює розтин трупів. Після закінчення медичної школи у Єлисаветграді Є. Й. Мухін залишився в ній прозектором, а потім – викладачем анатомії (з наук. літ.). 2. Лікар, що очолює прозектуру (у 1 знач.). Словник української мови у 20 томах
  4. прозектор — прозе́ктор (від лат. prosector – розтинаючий) 1. Лікар-патологоанатом, який проводить розтин трупів з метою вивчення причин смерті, будови органів тощо. 2. Лікар, що очолює прозектуру. Словник іншомовних слів Мельничука
  5. прозектор — ПАТОЛОГОАНА́ТОМ (фахівець з патологічної анатомії), ПРОЗЕКТОР. Словник синонімів української мови
  6. прозектор — Прозе́ктор, -ра; -тори, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)