прозивний

ПРОЗИВНИ́Й, а́, е́, книжн. Який з власної назви перетворився на загальну.

Імена Часника й Галушки [з п’єси О. Корнійчука «В степах України»] стали вживатись у народі як прозивні імена (Укр. рад. драм.., 1957, 58).

Значення в інших словниках

1. прозивний — прозивни́й прикметник книжн.  Орфографічний словник української мови
2. прозивний — -а, -е, книжн. Який з власної назви перетворився на загальну.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. прозивний — ПРОЗИВНИ́Й, а́, е́, книжн. Який з власної назви перетворився на загальну. Прозивне ім'я.  Словник української мови у 20 томах