прокльовуватися
ПРОКЛЬО́ВУВАТИСЯ, ується, недок., розм.
1. З’являтися з яйця, пробиваючи дзьобом шкаралупу (про пташенят).
Зозуленя прокльовується на десяту добу висиджування (Наука.., 8, 1966, 5).
2. Пробиватися, показуватися із землі, з-під снігу, з’являтися з бруньок (про листя, пагони рослин і т. ін.).
Десь-не-десь прокльовувалася з землі свіжа зелень (Фр., III, 1950, 250);
*Образно. Село одпливало й одпливало назад. Прокльовувались вогники у вікнах, меркли за деревами (Гуц., Скупана.., 1965, 23);
// перен. Ставати помітним або відчутним.
З його очей проглядали і настороженість, і обережність, і лукавство, а з-поміж них прокльовувався і знову десь причаювався розум (Стельмах, Гуси-лебеді.., 1964, 121).
Словник української мови (СУМ-11)