прокльовуватися
ПРОКЛЬО́ВУВАТИСЯ, ується, недок., розм.
1. З'являтися з яйця, пробиваючи дзьобом шкаралупу (про пташенят).
Зозуленя прокльовується на десяту добу висиджування (з наук.-попул. літ.).
2. Пробиватися, показуватися із землі, з-під снігу, з'являтися з бруньок (про листя, пагони рослин і т. ін.).
Десь-не-десь прокльовувалася з землі свіжа зелень (І. Франко);
* Образно. Село одпливало й одпливало назад. Прокльовувались вогники у вікнах, меркли за деревами (Є. Гуцало);
// перен. Ставати помітним або відчутним.
З його очей проглядали і настороженість, і обережність, і лукавство, а з-поміж них прокльовувався і знову десь причаювався розум (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)