проковування

ПРОКО́ВУВАННЯ, я, с., техн. Дія за знач. проко́вувати 1.

Залізо піддавали багаторазовому проковуванню, розпікаючи його до червоного жару в ковальському горні (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 418).

Значення в інших словниках

1. проковування — проко́вування іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. проковування — -я, с., тех. Дія за знач. проковувати 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. проковування — ПРОКО́ВУВАННЯ, я, с., техн. Дія за знач. проко́вувати 1. Залізо піддавали багаторазовому проковуванню, розпікаючи його до червоного жару в ковальському горні (з наук. літ.).  Словник української мови у 20 томах