1. Словник української мови в 11 томах

проковування

ПРОКО́ВУВАННЯ, я, с., техн. Дія за знач. проко́вувати 1.

Залізо піддавали багаторазовому проковуванню, розпікаючи його до червоного жару в ковальському горні (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 418).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. проковування — проко́вування іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. проковування — -я, с., тех. Дія за знач. проковувати 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. проковування — ПРОКО́ВУВАННЯ, я, с., техн. Дія за знач. проко́вувати 1. Залізо піддавали багаторазовому проковуванню, розпікаючи його до червоного жару в ковальському горні (з наук. літ.). Словник української мови у 20 томах