проколивати

ПРОКОЛИВА́ТИ, а́ю, а́єш, розм. Док. до колива́ти 2.

Проти них бігла білява панна під широким брилем. Ледве встигла проколивати повз них.., а вже Мартині щоки залляв густий рум’янець (Коцюб., II, 1955, 298).

Значення в інших словниках

1. проколивати — проколива́ти дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. проколивати — -аю, -аєш, розм. Док. до коливати 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. проколивати — ПРОКОЛИВА́ТИ, а́ю, а́єш, розм. Док. до колива́ти 2. Проти них бігла білява панна під широким брилем. Ледве встигла проколивати повз них.., а вже Мартині щоки залляв густий рум'янець (М. Коцюбинський).  Словник української мови у 20 томах