прокопувати
ПРОКО́ПУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРОКОПА́ТИ, прокопа́ю, прокопа́єш і діал. проко́плю, проко́плеш, док.. перех.
1. Копаючи, робити в чому-небудь отвір, утворювати заглиблення, прокладати прохід і т. ін.
Данько з Васильком.. прокопують попід повіткою рівчаки для перших молодих струмочків (Гончар, II, 1959, 194);
Спеціальними машинами прокопують канави, куди стікає вода; таким чинам, болота осушуються (Фіз. геогр., 5, 1956, 54);
Поки Корній прокопав перший рівчачок упоперек греблі, то добре впрів (Гр., І, 1963, 417);
Він знав із досвіду, що чим глибшу дучку прокопле в землі, тим більше кип’ячки виступає на воді (Фр., VIII, 1952, 315);
Щоб пройти двадцять кроків до метеорологічної будки, прокопали, у снігу тунель (Трубл., І, 1955, 228);
*Образно. Казанцев брязнув закаблуками перед Онисею; його закаблуки прокопали добрий рівчак на глиняному долі (Н.-Лев., III, 1956, 148);
// Копаючи, проходити певну відстань.
Прокоплем було п’ять, шість сяжнів [сажнів], а як десять, дванадцять, то вже велике свято (Фр., IV, 1950, 7).
2. Копаючи, проходити щось наскрізь.
Копають брати тиждень, копають і другий.. Потомились, сердешні, — робота, бачите, неабияка, прокопали широкий пласт глини і до каменюк докопались, а нема ні скарбу, ні води (Стор., І, 1957, 49);
Професор вирішив обміряти горб, прокопати в кількох місцях грунт та приблизно визначити положення поверхневого шару торіанітового родовища (Трубл., Шхуна.., 1940, 43).
3. тільки док., також без додатка. Копати якийсь час.
Прокопавши разом з катюгою нині цілісінький день, пан обозний не знайшов там, де сильно сподівався, ані найменшої ознаки будь-якого скарбу (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 500).
Словник української мови (СУМ-11)