прокормлення

ПРОКО́РМЛЕННЯ, я, с., розм. Дія за знач. прокорми́ти, проко́рмлювати і прокорми́тися, проко́рмлюватися.

Його життя пройшло в бідноті й недостатку, в важкій боротьбі за прокормлення, за науку (Фр., І, 1955, 292).

Значення в інших словниках

1. прокормлення — проко́рмлення іменник середнього роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. прокормлення — ПРОКО́РМЛЕННЯ, я, с., розм., рідко. Дія за знач. прокорми́ти, проко́рмлювати і прокорми́тися, проко́рмлюватися. Його життя пройшло в бідноті й недостатку, в важкій боротьбі за прокормлення, за науку (І. Франко).  Словник української мови у 20 томах