прокушувати

ПРОКУ́ШУВАТИ, шую, шуєш, недок., ПРОКУСИ́ТИ, кушу́, ку́сиш, док., перех. Кусати наскрізь; кусаючи, робити отвір, рану у чому-небудь.

Він підніс до очей посинілий, роздутий палець, — з нього капає кров. Це той собачий хлопчина прокусив його своїми гострими зубами (Мик., II, 1957, 281);

Після того, як один поклонник в припадку екстазу прокусив пантофлю й угризнув папу за пальця, — почали в носок підкладати стельку (Вишня, І, 1956, 457).

Значення в інших словниках

1. прокушувати — проку́шувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. прокушувати — -шую, -шуєш, недок., прокусити, -кушу, -кусиш, док., перех. Кусати наскрізь; кусаючи, робити отвір, рану у чому-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. прокушувати — ПРОКУ́ШУВАТИ, шую, шуєш, недок., ПРОКУСИ́ТИ, кушу́, ку́сиш, док., що. Кусати наскрізь; кусаючи, робити отвір, рану у чому-небудь. Він підніс до очей посинілий, роздутий палець, – з нього капає кров. Це той собачий хлопчина прокусив його своїми гострими зубами (І. Микитенко).  Словник української мови у 20 томах
4. прокушувати — КУСА́ТИ (ранити зубами, жалом, хоботком тощо); ГРИ́ЗТИ (сильно хапати зубами; сильно жалити); ПРОКУ́ШУВАТИ (зубами наскрізь); ЗАКУ́ШУВАТИ (здавлювати, захоплюючи зубами); ЖАЛИ́ТИ, ТЯ́ТИ (ТНУ́ТИ), ШПИГА́ТИ, ЖИГА́ТИ розм.  Словник синонімів української мови
5. прокушувати — Прокушувати, -шую, -єш сов. в. прокуси́ти, -шу́, -сиш, гл. Прокусывать, прокусить.  Словник української мови Грінченка