пролам
ПРОЛА́М, у, ч.
1. Дія за знач. пролама́ти, прола́мувати.
Пролам стіни.
2. Те саме, що проло́м 2.
З задньої стінки будки Єрмилов витягає широку дошку. Вони лізуть в пролам стінки (Грим., Кавалер.., 1955, 199);
Крізь борт струменить вода. Моряк на передній лаві кидається затикати пролам чи простріл (Мушк., Серце.., 1962, 234).
Словник української мови (СУМ-11)