пролісковий
ПРО́ЛІСКОВИЙ, а, е. Прикм. до про́ліска і про́лісок¹.
Я — перша квіточка весни, Я пролісковий цвіт. Я пережив зимові сни І знов родивсь на світ (Позн., Ми зростаєм.., 1960, 36);
// Який має колір проліски, проліска.
Подруги вели між собою розмову, що пролісковий цвіт молодить і що наші вишивальниці полюбляють ясні барви (Горд., Дівчина.., 1954, 21);
Помовчала [Тетяна Павлівна] хвилину і обережно запитала: — Ти любиш кого, Марійко? — звела на неї свої глибокі проліскові очі (Цюпа, Назустріч.., 1958, 358).
Словник української мови (СУМ-11)