проліт
ПРОЛІ́Т¹, льо́ту, ч.
1. Дія за знач. пролеті́ти, проліта́ти 1, 3.
Після прольоту Місяця станція [«Зонд-3»] продовжує свій рух по геліоцентричній орбіті, віддаляючись від Землі і Сонця (Рад. Укр., 15.VIII 1965, 1).
2. Шлях, яким летять у вирій птахи.
Столітні дуби біля школи, Машини, укриті гіллям, Далекого неба приполи, Одкритий проліт журавлям… Ніколи, Куземин, ніколи, Все те не забудеться нам (Перв., І, 1958, 415).
ПРОЛІ́Т², льо́ту, ч.
1. Те саме, що прогі́н 4.
Конструкція даху, особливо в житлових будівлях, дуже проста: при невеликому прольоті в 5-6 метрів система висячих крокв складалася з кроквяних ніг і бантини (Дерев. зодч. Укр., 1949, 63);
В бокових прольотах майстерні знаходяться відділи ремонту моторів, апаратури і дрібних сільськогосподарських машин (Архіт. і буд., 2, 1955, 12);
Євген Леонідович замріяно ходив просторими прольотами нового цеху, сповненого знайомою музикою верстатного шуму (Роб. газ., 22.І 1966, 1);
Селянин випустив з рук клунок, а сам заточився і впав на першім прольоті дерев’яного мосту (Ле, Клен. лист, 1960, 239).
2. розм. Відстань між залізничними зупинками; перегін.
До ночі ждати треба, бо вдень «зайцем» і прольоту не проїдеш (Головко, І, 1957, 171).
Словник української мови (СУМ-11)