промимрити
ПРОМИ́МРИТИ, рю, риш, перех. і неперех. Док. до ми́мрити.
— А куди ти? — Я вже волам заложив, — спинив його у сінях Трохим. — Там… Пріська.., — промимрив Данило і побіг надвір (Л. Янов., І, 1959, 191);
Він промимрив собі під ніс щось таке невиразне, що зрозуміти його було неможливо (Донч., І, 1956, 58);
Черкашин промимрив щось незрозуміле, мабуть, це була подяка (Дмит., Розлука, 1957, 62).
Словник української мови (СУМ-11)