промимрити
ПРОМИ́МРИТИ, рю, риш, що і без прям. дод.
Док. до ми́мрити.
– А куди ти? – Я вже волам заложив, – спинив його у сінях Трохим. – Там... Пріська.., – промимрив Данило і побіг надвір (Л. Яновська);
Він промимрив собі під ніс щось таке невиразне, що зрозуміти його було неможливо (О. Донченко);
Черкашин промимрив щось незрозуміле, мабуть, це була подяка (Л. Дмитерко).
Словник української мови (СУМ-20)