промовисто
ПРОМО́ВИСТО. Присл. до промо́вистий.
— Товариші, — сказав генерал, і це прекрасне слово промовисто прозвучало на площі маленького німецького містечка (Собко, Серце, 1952, 185);
— Могло бути гірше! — весело вигукнув підполковник, промовисто поглядаючи на будиночки (Загреб., Європа 45, 1959, 63);
Промовисто звучать показники виробничих перемог минулої п’ятирічки (Веч. Київ, 18.ІІ 1971, 2).
Словник української мови (СУМ-11)