промоклий

ПРОМО́КЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до промо́кнути.

— Дідусю! Дайте-бо мені весельце, далебі я швидше од вас справлю човен у затишок! — пильно попрохала вже тремтяча, промокла до самого тіла, дівчина (Л. Янов., І, 1959, 320);

Смереки жалісно стогнали, Наскрізь промоклі в темній пущі (Фр., X, 1954, 185);

Пізно вночі змучена, перехвильована, промокла ледь не до сорочки Надійка дісталася до гуртожитку (Коз., Листи.., 1967, 229);

В блискучому, наскрізь промоклому «непромокальному» пальті й кашкеті стояв Бутаков на містку, міцно вп’явшись руками в поручні (Тулуб, В степу.., 1964, 394).

◊ Промо́клий до кісто́к (ни́тки, ни́точки) — дуже або наскрізь мокрий.

Промоклий до нитки, з забрьоханими чобітьми, втомлений і змарнілий, він переступив поріг рідної хати (Кол., Терен.., 1959, 30);

Уже смеркало, коли Клим, до ниточки промоклий, брудний і зголоднілий, вибрався, нарешті, з долини і опинився на вулиці якогось хутора (Грим., Кавалер.., 1955, 294).

Значення в інших словниках

1. промоклий — промо́клий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. промоклий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до промокнути.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. промоклий — ПРОМО́КЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. до промо́кнути; змоклий. – Дідусю! Дайте-бо мені весельце, далебі я швидше од вас справлю човен у затишок! – пильно попрохала вже тремтяча, промокла до самого тіла, дівчина (Л.  Словник української мови у 20 томах
4. промоклий — МО́КРИЙ (просякнутий водою, насичений вологою); НАМО́КЛИЙ, НАМО́ЧЕНИЙ, ЗМО́КЛИЙ, ЗМО́ЧЕНИЙ, ЗМОКРІ́ЛИЙ (який змок, просяк водою); ПРОМО́КЛИЙ, ВИ́МОКЛИЙ, ПЕРЕМО́КЛИЙ, МОКРЮ́ЩИЙ розм.  Словник синонімів української мови