промуркотати

ПРОМУРКОТА́ТИ, очу́, о́чеш і ПРОМУРКОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, перех. і неперех. Док. до муркота́ти, муркоті́ти.

У кутку промуркотав кіт; Рабин промуркотів ще якусь молитву, а відтак перший кинув невеличкий срібний гріш до видовбаної в камені ямки (Фр., V, 1951, 265);

— Ти один, Стьопо? А де ж Ляля? Степан промуркотів щось невиразне і заточився через поріг просто на тещу (Загреб., Спека, 1961, 294).

Значення в інших словниках

1. промуркотати — промуркота́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. промуркотати — див. сказати  Словник синонімів Вусика
3. промуркотати — -очу, -очеш і промуркотіти, -очу, -отиш, перех. і неперех. Док. до муркотати, муркотіти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. промуркотати — ПРОМУРКОТА́ТИ, очу́, о́чеш і ПРОМУРКОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, що і без прям. дод. Док. до муркота́ти, муркоті́ти. У кутку промуркотав кіт; Рабин промуркотів ще якусь молитву, а відтак перший кинув невеличкий срібний гріш до видовбаної в камені ямки (І.  Словник української мови у 20 томах
5. промуркотати — БУРМОТА́ТИ (БУРМОТІ́ТИ) (говорити тихо і невиразно, нерозбірливо), БУРКОТА́ТИ (БУРКОТІ́ТИ) розм., БУРЧА́ТИ розм., МИ́МРИТИ розм., ХАРАМА́РКАТИ (ХАМА́РКАТИ) розм. рідше; МУРМОТА́ТИ (МУРМОТІ́ТИ) розм., МУРКОТА́ТИ (МУРКОТІ́ТИ) розм., МУРЧА́ТИ розм.  Словник синонімів української мови
6. промуркотати — Промуркота́ти, -чу́, -чеш гл. Промурлыкать.  Словник української мови Грінченка