проміння
ПРОМІ́ННЯ, я, с. Збірн. до про́мінь 1-3.
Сонце стоїть над головою, і його золоте проміння, наче дороге каміння, горить, відбивається на зеленій траві (Мирний, III, 1954, 241);
Зверху через гілля промикується світ місяця, й подекуди його проміння блищить на землі (Н.-Лев., II, 1956, 351);
Попереду все освітилося — від землі й до неба. Десятки прожекторів з валу вдарили промінням, засліплюючи наступаючі війська і освітлюючи їм дорогу (Гончар, II, 1959, 435);
Пісня замовкла… Але я був ще в степу, бачив червоне проміння пожежі,.. чумацький табір з чорними мажами, з кривавим бойовищем (Коцюб., І, 1955, 185);
Чому її погляд, звичайне такий холодно-байдужий, тепер блищить вогким промінням щирих, аж болючих радощів? (Л. Укр., III, 1952, 745);
З тилу пошта навздогін ішла — Трикутники жіночої печалі, Проміння материнського тепла — Сюди, у пекло полум’я і сталі (Дмит., В обіймах сонця, 1958, 132);
Ультрафіолетове проміння набагато прискорює процес старіння полімерів (Всч. Київ, 11.X 1967, 4);
*У порівн. Творчість Панаса Мирного, Старицького, Карпенка-Карого, Грабовського, Коцюбинського, Лесі Українки, Стефаника, Тесленка, Васильченка пронизана, як ранковим промінням, почуттям єдності трудящих, почуттям інтернаціоналізму (Рильський, IX, 1962, 155);
До них [дітей] мої думки промінням простяглись (Сос., І, 1957, 247).
∆ Га́мма-промі́ння див. га́мма;
Космі́чне промі́ння див. космі́чний;
Рентге́нівське промі́ння див. рентге́нівський.
Словник української мови (СУМ-11)