промірний

ПРОМІ́РНИЙ, а, е. Який займається проміром (у 1 знач.).

Петро Силантьєв, старший намітчик з промірної команди «Могутнього», зупинився й підніс до лоба долоню, захищаючи очі від сонця (Донч., II, 1956, 80).

Значення в інших словниках

1. промірний — промі́рний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. промірний — -а, -е. Який займається проміром (у 1 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. промірний — ПРОМІ́РНИЙ, а, е. Який здійснює промір (у 1 знач.). Петро Силантьєв, старший намітчик з промірної команди “Могутнього”, зупинився й підніс до лоба долоню, захищаючи очі від сонця (О. Донченко).  Словник української мови у 20 томах